Леонардо ДіКапріо розпочав свою кар’єру з ролей у рекламі жувальної гумки та телесеріалах, таких як «Лессі», «Розанна» та «Проблеми зростання».
Його перша головна роль була у фільмі «Життя цього хлопчика», але роль розумово відсталого Арні у фільмі «Що гнітить Гілберта Грейпа» (1993) перетворила Леонардо ДіКапріо на нову американську молоду зірку та принесла йому першу номінацію на Оскар.
Дарлін Кейтс
Дарлін Кейтс зіграла у фільмі матір Леонардо, яка страждала від ожиріння:
«Лео був ще дитиною. Він завжди встигав робити ставки з Джонні Деппом. Одного разу Джонні умовив Лео з’їсти тухле мариноване яйце. Спочатку він відмовлявся, але виграш весь час зростав, а коли Джонні запропонував йому $25 000, Лео зробив це. Він відкусив яйце, і його ледь не знудило. Тож він виплюнув його.
Леонардо розумів, що мені дуже важко грати роль його матері.
Ми з моєю героїнею Бонні не мали особливо спільного, але ми були одного розміру, і мені було важко, що мене бачать стільки людей. Він завжди був неймовірно турботливим до мене. Він ніколи не залишав знімальний майданчик, не поцілувавши мене в щоку на прощання і не сказавши: «До завтра, мамо».
У якийсь момент у фільмі мама помирає, і її знаходить Арні. Він починає кричати, щоб розбудити її. І я можу вам сказати, це було дуже голосно. Я думала, що впаду з ліжка, на якому лежала. Як тільки прозвучала команда «знято», я схопилась за вуха і попросила Лео не кричати мені прямо у вухо. Він дуже засмутився. Він сказав: «Це було не навмисне, я покличу лікаря?» Я сказала — «Ні». «Просто візьміть беруші, щоб наступного разу знімати сцену». А потім втік шукати беруші».
Під час зйомок Леонардо написав цей лист своїй «кіномамі» на звороті сценарію:
Через чотири роки після «Що гнітить Гілберта Грейпа» Леонардо знявся в «Титаніку» (1997). Фільм отримав 11 премій «Оскар» і перетворив Леонардо ДіКапріо на мегазірку. Постери з його зображенням красувалися на стінах спалень дівчат по всьому світу.
Джейсон Беррі
Джейсон Беррі провів півроку з Леонардо ДіКапріо на зйомках «Титаніка». У фільмі Джейсон Беррі грає Томмі, друга Джека Доусона:
«Ми знімали фільм у маленькому мексиканському містечку, де справді не було чим зайнятися. Було кілька ресторанів, де швидко набридла їжа, і все. Натомість ми залишалися в готелі та грали. Я ніколи не грав у стільки комп’ютерних ігор, скільки з Лео за ці шість місяців. Ми грали в усі найпопулярніші ігри того часу.
Тоді він міг легко ходити по вулиці, щоб його не впізнали. Ніхто не помічав його і не слідкував за ним у місті. Кілька разів якісь дівчата з’являлися в готелі, але не часто.
У той час і Лео, і Кейт відчували себе одними з нас. Я бачив їхні роботи і знав, хто вони, але обидва вони були дуже простими в спілкуванні. Кейт дуже смішна, а Лео веселий. Мені подобалось з ним працювати. Він був таким ексцентричним — раптом він просто починав танцювати у своїй гримерці, і це було типу: «Якого біса?» Він дуже багато жартував.
Під час зйомок з Лео були декілька його друзів. Озираючись зараз назад, я знаю, що Тобі Магуайр був одним із них, але я не знав його у той час. З ними також був Девід Блейн. Пам’ятаю, як він показував фокуси і я подумав: «Цей хлопець божевільний».
Лео тримався зі своєю бандою хлопців, але і з нами теж проводив час. Іноді він випивав з нами в готелі, і ми часто ходили в маленьке містечко в будні вечорами, коли там було вільно від туристів, і випивали. Я пам’ятаю про Лео, яким він був хорошим хлопцем, дуже смішним і дуже відкритим. У мене склалося враження, що він цінував цю можливість, і дуже добре ставився до оточуючих.
Ми з Лео були хорошими друзями під час зйомок фільму, а потім ще трохи були на зв’язку. У мене не було мобільного телефону, тому я телефонував на його стаціонарний номер у США, коли повернувся до Лондону. Але після прем’єри ми якось втратили контакт. Я думаю, що він змінив свій номер, і я не зміг отримати новий номер. Я впевнений, що він був із тих хлопців, які змінювали б свій номер кожні кілька тижнів, тому що як тільки люди діставали його, вони дзвонили і дзвонили йому.
Навіть якби я мав його номер зараз, я не той хлопець, який подзвонив би через 25 років і сказав: «Ей, як справи?» Але я думаю, якби я з ним десь зустрівся, ми б посміялися.
В останній раз ми бачились на прем’єрі. Я був вражений грандіозністю події. Скрізь були папараці та купа знаменитостей кінця 90-х. У кінотеатрі я був два чи три ряди позаду, і Лео увійшов із принцом Чарльзом. Він подивився на мене, ніби хотів сказати: «Що, в біса, тут відбувається?»
Лео навіть не підозрював, що стане таким великим, яким він став. Але як він міг? Хто міг передбачити, що приблизно половина світу закохається в головного героя фільму?»
Після «Титаніка» мільйони дівчат-підлітків у всьому світі страждали від «леоманії». Актор був на обкладинках журналів, його гонорари різко зросли.
Леонардо ДіКапріо був одним із найпопулярніших акторів у світі, коли у 2000 році він зіграв молодого американського туриста, який шукає легендарний таємний острів у фільмі «Пляж».
Ларс Аренц-Гансен
Норвежець Ларс Аренц-Гансен зіграв роль Багза в «Пляжі» і витратив півроку на зйомки:
«Найбільше враження справили фотографи-папараці, які лежали у воді за кілька сотень метрів від пляжу, де ми працювали. Це також журналісти бульварних газет, які намагалися дружити з усіма нами, акторами, лише щоб отримати коментар про Леонардо. Це було постійно. Вони пробиралися на знімальний майданчик і чекали його на парковках. Молоді дівчата також були там зі своїми книгами «Пляж», сподівались побачити його.
Ми мало його бачили. Ми, актори, зупинились в п’ятизіркових готелях, а він жив сам на території з шістьма будинками та кількома басейнами. Леонардо в основному тримався осторонь. До нього прилетіли друзі та дівчина, і він був разом з ними».
Через 12 років після «Пляжу» Леонардо ДіКапріо відмовився від романтичних ролей, а дівчата-підлітки познімали його плакати. Завдяки ролям у фільмах «Кривавий діамант», «Відступники» та «Життя спочатку» він виріс із зіркової дитини та кумира підлітків у характерного актора.
У фільмі «Вовк з Волл-стріт» (2013) він знявся в реальній історії про біржового спекулянта Джордана Белфорта та його життя з наркотиками, повіями, статками та, зрештою, в’язницею.
Стефані Курцуба
Стефані Курцуба зіграла ринкову спекулянтку Кіммі Белтцер і чотири місяці працювала над «Вовком з Волл-стріт»:
«Всі намагалися поводитися з ним нормально, але це було складно. Ми занадто багато говорили або були надто нетерплячими — це було відчуття, як у восьмому класі, коли ти намагаєшся справити гарне враження.
У перший день на знімальному майданчику мене не представили Лео, і я трохи хвилювалась. Я стояла із групою акторів, і в сцені Лео мав проходити повз нас. Поки він йшов до нас, хтось крикнув «знято», і він повернувся до мене і сказав: «Привіт! Ти Стефані?» Це було дуже мило з його боку, бо йому не обов’язково було це робити.
Кожного разу, коли Лео закінчував сцену, він підходив до монітора переглянути відзнятий матеріал, щоб зробити краще в наступному дублі. Він був неймовірно відданим і був одним із найбільш добре підготовлених акторів, яких я коли-небудь бачила. Він знав кожне окреме слово всіх його монологів, які часто займали три сторінки тексту».
Оскороносна роль у фільмі «Легенда Г’ю Ґласса» (2016), зйомки якого проходили в складних умовах. Леонардо ДіКапріо навіть сказав, що це найважча роль, яку він коли-небудь грав.
Мелау Накехк’o
Мелау Накехк’o зіграла роль викраденої доньки вождя Паваки в The Revenant і витратила шість місяців на роботу над фільмом:
«Коли я вперше зустріла Леонардо ДіКапріо, я сиділа сама і няньчила свого сина на пагорбі. Я сиділа на сонці з оголеними грудьми, коли він піднявся на пагорб. Я була фанаткою Леонардо з тих пір, як побачила «Ромео і Джульєтту», тож почувалася досить дивно.
Я більше не бачила його одного. У нього були три помічники, особистий кухар, власний перукар і приватний візажист. Поруч з ним постійно багато людей.
Він здавався милим, хоча ми ніколи не сиділи разом і не розмовляли. Він завжди знав імена людей – і це таке щастя, що він знає імена, якщо врахувати, з якою кількістю людей він постійно зустрічається. Він завжди пам’ятав моє ім’я і завжди запитував про мого сина. Це було дуже мило з його боку.
Останній раз я бачила його на світовій прем’єрі The Revenant в Лос-Анджелесі. Він побачив мене і жестом запросив підійти до нього. «Мелау, у нас немає спільної фотографії, а повинна бути», сказав він мені. Тож ми зробили фото, і я просто подумала: «О Боже, чи всі це бачили? Леонардо помахав мені рукою і запросив підійти до нього».
