Біографія

Леонардо народився у Голлівуді, штат Каліфорнія (США), 11 листопада 1974 року. Він навчався у початковій школі при Каліфорнійському Університеті (Seeds University Elementary School), де поряд із загальноосвітніми предметами відвідував уроки акторської майстерності. Але цю школу довелося змінити і Лео пішов навчатися до Центру розширеної освіти (Center for Enriched Studies) у Лос-Анджелесі. Наступним кроком Лео було вступ у середню школу Джона Маршалла (John Marshall High School) у районі Лос-Феліс Лос-Анджелеса. З раннього віку, Леонардо мав можливість познайомитися зі світом андеграундного мистецтва, та дізнатися, що творчість – це надзвичайно важлива річ. Вже тоді він думав про те, щоб стати актором. 

Леонардо почав відвідувати безліч прослуховувань та проб, але без особливого успіху. До 1988 року, він знявся у більш ніж 30 рекламних роликах та навчальних програмах на кшталт “Клуб безпечної поведінки імені Міккі Мауса” або “Що робити, якщо хтось із ваших батьків – наркоман”. У 14 років він отримав невелику роль у серіалі “Батьки” (Parenthood) (яка тривала лише три епізоди). Незабаром запрошень на участь у серіалах побільшало, і він почав з’являтися в багатьох популярних “мильних операх”: в “Санта-Барбарі” (Santa Barbara) Лео зіграв в одній серії Мейсона Кепвелла в дитинстві; у ситкомах “Розанна” (Roseanne) і “Лессі, нові пригоди” (New Lassie) Лео також засвітився лише в одній серії.

Мріючи про великий екран, Леонардо отримав свою першу роль у кіно – в малобюджетному фільмі “Зубастики III” (Critters III) (1991) – останньому фільмі цієї популярної серії 80-х рр., що розповідає про вторгнення на Землю групи інопланетян, схожих на хутряні кульки, які цього разу оточили багатоповерховий будинок. Зараз ДіКапріо вважає за краще не згадувати про свою участь у цьому фільмі.

Наприкінці 1991 року, Лео отримав запрошення приєднатися до акторського складу хітового комедійного шоу на ABC “Проблеми зростання” (Growing Pains). У 23-х серіях Леонардо грав роль бездомного хлопчика на ім’я Люк, якого сім’я головного героя серіалу із жалості запрошує до себе додому.

Після закінчення роботи в “Проблемах зростання” (1992), Лео вирішив кинути серіали, рекламні ролики та ТВ-програми. Він мріяв про справжню роль у великому кіно. Прорив стався в 1992 році, коли режисер Майкл Кейтон-Джонс з багатьох претендентів відібрав Леонардо на роль Тобіаса Вульфа у фільм “Життя цього хлопця” (This Boy’s Life). Гра поряд з такими майстрами, як Роберт Де Ніро і Еллен Баркін, залишається найулюбленішим акторським досвідом для Леонардо.

Колись Лео зізнавався, що хоче стати актором, бо це чудовий спосіб привернути увагу дівчат, але він не став завойовувати популярність лише за рахунок своєї зовнішності. Він міг би наслідувати приклад багатьох інших акторів і вибирати найбільш помітні ролі красивих героїв, але його наступний фільм виявився досить несподіваним. Проте ця роль, як і багато інших згодом, дозволила йому повністю проявити свій акторський талант. У 1993 р. шведський режисер Лассе Ґалльстрем запрошує його на роль розумово відсталого хлопчика Ерні у фільмі “Що гнітить Гілберта Грейпа?” (What’s Eating Gilbert Grape). У 1994 р., у віці дев’ятнадцяти років, ця роль принесла Леонардо першу номінацію на премію Оскар за кращу чоловічу роль другого плану.

1997 рік став зірковим для Леонардо ДіКапріо. Він зіграв головну роль у блокбастері Джеймса Кемерона «Титанік». Фільм стає найкасовішим в історії кінематографу, а Леонардо – найпопулярнішим актором у світі. Титанік приносить Лео номінацію на Золотий глобус і ставить його в ряд найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду.

Мрія Леонардо здійснилася – він став Актором, зіграв безліч цікавих, яскравих, різноманітних ролей у великому кіно, за які здобув більше 100 нагород.