Мартін Скорсезе, Леонардо Ді Капріо, Метт Деймон та Джек Ніколсон із “Відступників” говорять про кіно, лють і куріння
жовтень 2006 | Автор: Джош Тайрангіл
«Відступники» (The Departed) — ремейк класичної гонконгської кримінальної стрічки 2002 року про корумпованих копів «Подвійна рокіровка» (Infernal Affairs) — це третя спільна робота Мартіна Скорсезе та Леонардо ДіКапріо, але перша співпраця Скорсезе з Джеком Ніколсоном. А Метт Деймон бере на себе роль поганця — рідкісне явище для нього. Під час нью-йоркської прем’єри «Відступників» усі четверо сіли за стіл для розмови, у якій було зацензуровано найбільше нецензурної лексики в історії журналу TIME.
ДЖЕК НІКОЛСОН: [До Деймона] Ну що, нарешті тобі випало зіграти підлого сучого сина! Ласкаво просимо до клубу.
МЕТТ ДЕЙМОН: Довелося. Адже саме там усі найкращі ролі.
НІКОЛСОН: Що ж, це правда. Треба було змінити амплуа, побути свинею. [Приходить Ді Капріо] Лео, хлопче мій.
ЛЕОНАРДО ДІ КАПРІО: Гей, хлопці. Радий усіх бачити.
TIME: Якщо я можу перебити …
МАРТІН СКОРСЕЗЕ: Спробуйте!
TIME: Ну…
СКОРСЕЗЕ: Це буде щось на зразок невеличкого інтерв’ю, так? Бо я дуже нервую через інтерв’ю.
ДЕЙМОН: Я й не знав, що «Людиною року» можуть зробити одразу чотирьох людей.
ДІ КАПРІО: Просто пам’ятайте, як чудово сарказм передається на папері.
СКОРСЕЗЕ: Мої перші 10 років у цій сфері все, що я казав, було з розряду «це треба було чути особисто». Потім я навчився бути прямим у друці. Не впевнений, що це допомогло. Менше з тим, запитуйте щось.
TIME: Джеку, ви знаєте Мартіна роками. Що вас найбільше здивувало в ньому як у режисері, коли ви нарешті попрацювали з ним?
НІКОЛСОН: Ось що було чудово для мене: я дав йому роль, а він перетворив її на справжнє дійство. Ми вічність розмовляли про кіно, тож під час роботи розуміти одне одного з півслова було справжнім кайфом. Я насправді давно знаю всіх цих хлопців — хоча ми рідко говорили про щось, окрім роботи. І ми також подобаємося одне одному. Між іншим, сарказм звучить краще за цю відповідь. [Сміх]
ДЕЙМОН: Моїм здивуванням, і це не просто улесливі слова, було те, наскільки Джек хороший сценарист. [Ніколсон переписав частину своїх реплік.]
НІКОЛСОН: Я просто подумав, що мій персонаж виписаний трохи занадто вишукано.
СКОРСЕЗЕ: У Джека чудові ідеї. Божевільні ідеї.
ДЕЙМОН: Як-от сцена в барі.
СКОРСЕЗЕ: Це коли Джек намагається з’ясувати, чи Лео не «щур». І десь на четвертому дублі все було справді чудово, і Джек запитав мене: «Як думаєш, що мені зробити?» Я сказав: «Усе, що хочеш. У нас завтра вільний день».
НІКОЛСОН: Усе, що Марті треба було сказати, це «вільний день».
СКОРСЕЗЕ: Тож ми знімаємо сцену, і раптом чути глухий глухий звук (глухий удар). І я подумав, що краще сказати «стоп». І, дякувати Богові, я цього не зробив. Джек дістає пістолет і наставляє його на Лео, а той на той момент і гадки не мав, що там є пістолет. Тож те, що ви бачите від Лео, — це справжня реакція. Мені це подобається.
НІКОЛСОН: Але ж реквізитор йому сказав, дідько б його брав!
ДІ КАПРІО: Він сказав: «Усе, що я знаю, — це те, що у Джека є пістолет, пляшка віскі та вогнегасник».
TIME: Чому вогнегасник?
НІКОЛСОН: Я збирався підпалити стіл бурбоном з рота, але забув, що мені не дали справжнього бурбону.
ДІ КАПРІО: [Сміється] Дієтичну колу важко підпалити.
НІКОЛСОН: Це той момент, коли ви бачите, як я виходжу з образу. Я, бл___ь, лютую на свою запальничку, намагаючись підпалити забарвлену воду. Ви коли-небудь намагалися підпалити воду?
ДЕЙМОН: Ви чули історії, як-от про «Упритул» (At Close Range) — де Шон Пенн просив пістолет зі справжніми патронами. Але я ніколи не чув, щоб хтось просив вогнегасник.
НІКОЛСОН: [До Скорсезе, запалюючи сигарету] Гей, а де сьогодні бл___ський протигаз?
СКОРСЕЗЕ: У мене на майданчику є стиснене повітря через дим. Я користуюся ним роками через астму. Це просто стиснене повітря, але воно прив’язує тебе до балона. Це така морока, коли хочеш поговорити з акторами.
ДЕЙМОН: На знімальному майданчику завжди є дим.
TIME: Це не від курців?
ДЕЙМОН: Ні, вони здебільшого виходять на вулицю.
TIME: А ви виходите на вулицю?
НІКОЛСОН: Ні, синку. Ні.
TIME: У кожного з вас у цьому фільмі є сцена неконтрольованої насильницької люті. Лють зіграти легше чи цікавіше, ніж інші емоції?
НІКОЛСОН: Що це за запитання? Ти повинен уміти зіграти що завгодно. Зіграти власну бабусю, яка пісяє на землю, має бути не складніше, ніж нести продукти під’їзною доріжкою до того, як у тебе влучить куля. Це акторство. Ось справжня відповідь на запитання.
СКОРСЕЗЕ: Але гнів дійсно живить цю картину.
ДІ КАПРІО: Це правда. На майданчику панувала напружена атмосфера. Чи було весело працювати з усіма цими хлопцями? Ні, це не було весело. Звісно, траплялися жарти, щоб розрядити обстановку, але кожної миті відчувалася ця шалена енергія, коли люди буквально рвали на собі волосся, намагаючись зробити все якнайправдивіше.
TIME: Метте, ви з Лео не з’являєтеся в одному кадрі аж до розв’язки фільму. Коли ви нарешті знімали цю сцену, чи відчувався величезний тиск, щоб вона дійсно вразила?
ДЕЙМОН: Ми опрацьовували цю єдину сцену з Марті протягом місяця.
СКОРСЕЗЕ: Ми залишили її на кінець знімального графіка. Це було близько двох днів зйомок на даху, і енергія їх двох разом — це як… я навіть пояснити не можу. З якоїсь причини це той фільм, який я зняв і який мені насправді подобається дивитися. Бо коли діло доходить до цієї сцени, усе складається в єдине ціле.
TIME: Є фільми, які ви зняли і які не будете дивитися?
СКОРСЕЗЕ: Більшість із них.
НІКОЛСОН: Коли ти вже знявся в ньому, перегляд перетворюється на роздивляння експоната. Це некомфортно.
TIME: Тобто це не просто удавана скромність, коли актори та режисери кажуть, що ненавидять дивитися власні фільми?
ДІ КАПРІО: Потрібно, мабуть, років 10, щоб абстрагуватися від процесу зйомок.
ДЕЙМОН: Ти пам’ятаєш абсолютно все. Тож ти дивишся, і неможливо не думати про те, що ти їв на обід того дня. І це ми навіть не говоримо про всі твої сподівання стосовно того, яким це могло б бути.
TIME: Чи є якісь із ваших власних фільмів, до яких ви поверталися?
НІКОЛСОН: По телевізору, якщо щось випадково натрапить.
ДЕЙМОН: Якщо йде «Титанік», я не можу його вимкнути. [Гучний сміх. Ді Капріо киває та криво всміхається.] Я кажу це лише напівжартома. Є просто такі фільми — для мене таким є «Славні хлопці» (GoodFellas). Ти кидаєш усе, що робиш, і не можеш це вимкнути.
ДІ КАПРІО: У режисурі Марті є щось таке: якщо йдуть його фільми, я дивлюся їх кожного разу. Це рідкісне явище, але ти справді знаходиш такі деталі, яких раніше ніколи не помічав. Він схиблений на автентичності та дрібницях, які ти можеш пропустити першого разу, а потім — О Боже! Нарізання часнику щось означало! Вони не просто нарізали часник!
СКОРСЕЗЕ: Кубрик — це справді щось убивче. Днями знову показують — «Сяйво» (The Shining). Що я міг зробити? Мені довелося подивитися цю бл___ську штуку від початку до кінця.
ДІ КАПРІО: [До Ніколсона] Я б хотів, щоб ти ще раз попрацював із Кубриком, чуваче.
НІКОЛСОН: Я теж. Мені соромно зізнатися, але перша думка, яка промайнула в моїй голові, коли я почув, що він помер, була не «Ооо, Стенлі, мій дорогий друг». Це було: «Бл___. Більше не вдасться зняти з ним ще один фільм». Я б і не запідозрив, що у мене буде така реакція, але це правда.
TIME: Якби ви могли зіграти будь-яку роль у будь-якому іншому фільмі Скорсезе, яку б ви обрали?
СКОРСЕЗЕ: Цікаво.
ДІ КАПРІО: «Таксист». Тревіс Бікл. Це дивно, бо ти дивишся певний фільм у юному віці, і він впливає на тебе так, як ти навіть описати не можеш. Ти дивишся на цього маніяка, і він справді божевільний, але ти настільки занурюєшся в нього, що забуваєш, що дивишся кіно, і сам починаєш почуватися божевільним. А потім цей глибокий сором, який я відчув, коли він привів дівчину в порнокінотеатр, і — О ні! Що він робить? Я ж був із тобою! Я знаю, що у тебе проблеми, але я був із тобою!
ДЕЙМОН: Відповідь Лео хороша, але я б, мабуть, обрав Джейка ЛаМотту. Не те щоб я був схожий на Джейка ЛаМотту…
НІКОЛСОН: Ну, питання залежить від того, чи це роль, яку ти міг би зіграти, чи роль, яку ти просто хочеш зіграти. Я маю на увазі, я не можу обрати Джейка ЛаМотту. Я не можу це зіграти. А що це за фільм із божевільним фанатом?
ДЕЙМОН: «Король комедії». Руперт Папкін. Це одна із найвеличніших ролей.
НІКОЛСОН: Оце вже складна роль. Ця сцена з Джеррі Льюїсом, який іде вулицею. Я пам’ятаю, у мої перші дні в Нью-Йорку я бачив Вана Джонсона, який ішов вулицею, і відчував те саме, що й Папкін. Тож я не Джейк ЛаМотта. Але Руперт Папкін? Це я, можливо, зміг би зробити.
ДІ КАПРІО: Гей, хлопці, давайте трохи піднімемо келихи. Маю на увазі, ми ж тепер не будемо бачитися так часто.
СКОРСЕЗЕ: Гаразд, тільки трошки.
ДІ КАПРІО: [Наливає вино.] Справжня честь працювати з усіма вами, серйозно.
СКОРСЕЗЕ: Гаразд, дивимося сюди. [Дивляться одне одному в очі.] Джеку, очі.
НІКОЛСОН: Прямо як у поліції.
СКОРСЕЗЕ: Не змушуй мене нервувати.
TIME, жовтень 2006